«Карний розшук – це основа поліції», – Сергій Ратушенко
Заступник начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області – начальник кримінальної поліції, полковник поліції Сергій Миколайович Ратушенко працює в правоохоронних органах вже два десятки років. Вважає, що карний розшук – це стиль життя. А колектив – це друга сім’я.
Чому стали правоохоронцем?
Я виріс у родині військових, тому завжди відчував покликання служити батьківщині. Ще з дитинства мав загострене почуття справедливості. Мені подобалась юриспруденція. Всі ці фактори стали поштовхом до того, що у 1998 році я вступив до Прикарпатської філії Національної академії внутрішніх справ України.
Чому карний розшук?
Ще будучи курсантами, всі ми мріяли потрапити до карного розшуку. Це була певна романтика, навіяна фільмами про «оперів». Був азарт, жага до розкриття злочинів.
Але, теорія – це одне, а практика – інше. Не все так романтично і легко, як здавалось. Та поряд завжди були старші, досвідчені наставники. Які ділилися досвідом, допомагали приймати нові виклики та гідно нести службу.
Карний розшук – це?..
Карний розшук – головна служба поліції, її основа. Це неоціненний досвід, багаж знань. Саме тут, пропрацювавши хоча б півроку, людина зрозуміє: боротьба зі злочинністю – її покликання чи лише миттєве бажання. Хто пройшов КР, той без проблем працюватиме у будь-якій службі.
Який випадок запам’ятався найбільше?
2008 рік, Чернівці захлинула серія крадіжок – 60 епізодів, здійснених шляхом вільного доступу до приміщень. Протягом двох тижнів відпрацювання «Денне місто», «Нічне місто» не давали потрібних результатів. Та на одному злочині крадії «засвітились»: власник помешкання, в якого щойно викрали куртку із паспортом та грошима, побачив, як із червоного авто «Chery», без заднього бампера, викинули його документи. А вже згодом, на роботі дивлюсь у вікно і бачу, як повз проїжджає саме цей автомобіль! Авто одразу наздогнали, злочинців затримали. Мабуть, це і була, так звана, «оперативна удача».
Яким повинен бути хороший опер?
Не можна ділити оперів на хороших та поганих, адже кожен працює по-своєму. Багато залежить від темпераменту: хтось більш усидливий, наполегливий («убойники»), дехто швидкий, різкий (по крадіжкам, «угонам») тощо. Але, у будь-якому випадку, опер повинен постійно розвиватись – вивчати зміни до законодавства, читати різнобічну літературу, цікавитися життям усіх верств населення.
Яке місце в роботі відіграє колектив та сім’я?
Розуміння, підтримка та терпіння близьких – це найважливіше для поліцейського. А колектив – це друга сім’я, адже на роботі проводиш більше часу, ніж удома.
Що відчуваєте, коли вдягаєте поліцейську форму?
Форма одразу збільшує відповідальність. Це не просто одяг, це почуття обов’язку, своєрідне нагадування присяги «служити та захищати». Форма офіцера завжди повинна бути чистою, випрасуваною, а взуття начищеним.
Що найстрашніше у Вашій службі?
Коли гинуть працівники! На жаль, не все можливо передбачити під час виконання завдання. Завжди наголошую на особистій безпеці – людське життя безцінне!
А що найприємніше?
Затримання злочинців. Ти відчуваєш перемогу і радієш, що вони понесуть покарання та вже не зашкодять громадянам. Важливо працювати на випередження: коли ти запобіг злочину – це особливе відчуття.
«Колишніх злочинців не буває» – Ви згідні?
Звісно, у більшості випадків спрацьовує «ефект доміно» - злочин породжує злочин. Але мені відомі випадки, коли зловмисники, відбувши покарання, ставали на шлях виправлення та жили нормальним життям.
Що побажаєте працівникам карного розшуку?
Досягти тих вершин у службі, які вони собі поставили. Виходити переможцями у будь-якій ситуації. Ніколи не забувати свою людяність. А головне – завжди повертатися живими та здоровими додому!
Відділ комунікації поліції Чернівецької області