«Моя мета – аби донечка Єва зростала у вільній Україні»: історія буковинського стрілбатівця Дмитра Олександрюка
13 років у правоохоронних органах та понад два роки бойового досвіду – такий професійний шлях поліцейського Дмитра Олександрюка. Під час служби на передовій він виконував бойові завдання у складі Сил оборони України, рішуче протистояв російській агресії, пережив втрату побратима та на власні очі побачив наслідки війни. Сьогодні поліцейський продовжує службу на посаді старшого інспектора відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернівецькій області. Попри все, Дмитро Олександрюк не втратив головної мотивації – захищати країну та ефективно працювати заради майбутнього, у якому його донька та інші українські діти житимуть у незалежній Україні.
Поліцейський завжди відчував в собі загострене почуття до справедливості, бажання допомагати людям і бути корисним своїй країні. Тому, не вагаючись, вступив на навчання до Львівського державного університету внутрішніх справ, а після його завершення працював оперативником, згодом - спеціалістом-криміналістом поліції Буковини.
«Під час повномасштабного вторгнення у 2022 році я працював старшим спеціалістом-криміналістом ЧРУП та разом з колегами був відряджений на територію Херсонської області. На цій посаді і здобув свій перший бойовий досвід. Там на деокупованих територіях основними завданнями були огляд місць розташування військ рф, вилучення відповідної доказової бази, фіксація наслідків воєнних злочинів ворога», - каже поліцейський.
Саме тоді війну правоохоронець побачив з іншої точки зору – як людську трагедію, яка залишає по собі понівечені долі, зруйновані будинки та докази страшних злочинів, які неможливо стерти.
У 2024 році був створений батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернівецькій області. На той час поліцейський мав навички керування дронами аеророзвідки типу мавік і вони стали йому в нагоді. Тоді Дмитро Олександрюк вирішив приєднатися до підрозділу саме за цією специфікою заради захисту нашої країни. Ці знання стали можливістю не лише спостерігати за полем бою, але й безпосередньо виявляти загрози і ефективно протидіяти окупанту.
Впродовж 8 місяців Дмитро Олександрюк займався розвідкою та виявленням позиції ворога. Згодом вирішив розширити та змінити власну кваліфікацію до застосування ударних дронів типу FPV:
«Під час виконання бойових спеціальних завдань на території Донецької області по лінії ударних БПЛА до моїх обов’язків входило ураження техніки противника, їх позицій, укриттів, бліндажів, доставка провізії, а також недопущення можливого руху ворога».
Спецпризначенець ділиться, що за кожним виконаним завданням завжди стоїть ризик, одночасно – відповідальність і готовність приймати швидкі рішення в умовах постійної напруги. Від їх ефективності залежить не лише якість виконаних завдань, але й безпека тих, хто поруч.
«Складність моєї роботи полягає у тому, що ти працюєш з вибухівкою: тут необхідні точність, виваженість і максимальний контроль власних дій. Це і вміння спорядити дрон та зробити все належне, аби його робота була ефективною. Водночас це постійна небезпека, адже заступаючи на позиції, ти рухаєшся в бронеавтомобілі, який в будь-який момент може бути ураженим ворожим ударним БПЛА. Під час руху з точки спішення на позицію в повному спорядженні ти несеш з собою провізію, одночасно доставляєш на позицію і дрони і боєкомплекти», - розповідає стрілбатівець.
До повномасштабної війни Дмитро Олександрюк до кінця не усвідомлював, наскільки цінними є такі прості речі, як бути вдома, бачити рідних і друзів, та мати можливість провести разом час. По-справжньому поліцейський відчув це під час служби.
«Війна вносить свої корективи і ти вже по-новому дивишся на життя: цінуєш дорогоцінний час і миті, проведені з сім’єю вдома. Я це відчув на собі, коли під час служби на позиції загинув мій колега – Микола Николайчук, з яким ми разом навчалися і були направлені до зони бойових дій…Він був справжнім прикладом завзятості, мужності та енергійності».
Втрата побратима стала для стрілбатівця «точкою неповернення», після якої на буденність вже неможливо дивитися так, як раніше. Попри те, що війна забирає багато, вона вчить цінувати те, що маєш. Сьогодні служба для Дмитра це вже не лише професійний обов’язок. Це особисте розуміння, заради кого він продовжує боротися:
«Найбільшою моєї підтримкою, коли знаходишся далеко від дому, є той маленький дзвіночок по відеозв’язку, де ти бачиш своїх найближчих – маленьку донечку Єву і дружину. А найбільша радість, яку я пережив, повернувшись до рідної домівки, - потрапив у найдорожчі обійми маленької донечки. І немає більшого щастя, ніж після пекла війни знову стати просто татом і мати можливість повести свою 4-річну крихітку до дитсадка».
День за днем ворог не припиняє знищувати все навколо. Тож війна за свободу жити на своїй українській землі триває.
«Кожен повинен поставити собі амбітну ціль – робити все для нашої спільної Перемоги. Моя мета – аби моя донечка зростала у вільній незалежній Україні, а я був поруч, і я все зроблю для її мирного дитинства та щасливого майбутнього», - підсумовує Дмитро Олександрюк.
Відділ комунікації поліції Чернівецької області
