Коли росія здійснила повномасштабне вторгнення на українську землю, Владислав одним із перших пішов боронити країну. У складі зведеного полку Національної поліції України «Сафарі» поліцейський разом з побратимами по підрозділу виконував бойові завдання у Київській, Сумській, Харківській та Запорізькій областях. Там поліцейські спільно із військовослужбовцями ЗСУ та Нацгвардії щоденно залучалися до звільнення та зачищення територій від окупантів.

Життя Владислава обірвалося 22 травня в Запорізькій області внаслідок ракетного обстрілу росіянами.

Лейтенант поліції Владислав Кліщук працював інспектором-снайпером взводу швидкого реагування роти поліції особливого призначення ГУНП в Чернівецькій області. 27-річний поліцейський присвятив правоохоронній діяльності майже 9 років свого життя.

Владислав народився 10 березня 1995 року в селі Юрківці на Вінниччині. Згодом родина переїхала на Буковину до села Коболчин.

Матір Владислава Людмила Кліщук розповідає, що  Влад змалку мріяв стати спецпризначенцем, він йшов до своєї мрії з дитинства, був дуже цілеспрямованим, добрим, щирим.

«Ще маленьким хлопчиком передивлявся тематичні фільми й, граючись, ходив на свої перші патрулювання. Поступово дитячі ігри переросли в регулярні заняття спортом, а серед книг з’являлося все більше спеціалізованої літератури», – пригадує брат Денис Кліщук.

Втілюючи дитячу мрію, підлітком Владислав поїхав до Новодністровська навчатися в ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою. Після його закінчення – проходив строкову військову службу в Збройних силах України.

Завершивши навчання в Рівненському вищому професійному училищі Департаменту державної служби охорони при МВС України, у 2015 році Владислав Кліщук почав працювати в державній службі охорони, а згодом в поліції охорони.

У складі зведеного загону буковинської поліції він у 2018 році захищав Україну від російської агресії на території Донецької та Луганської областей.

У серпні 2019 року Владислав Кліщук перевівся до роти поліції особливого призначення ГУНП в Чернівецькій області. Завдяки високому рівню стрілецької майстерності вже незабаром його призначили інспектором-снайпером взводу швидкого реагування.

Колеги говорять про Владислава, як про фахівця, який постійно підвищував свій професійний рівень, був чесним, добросовісним і дуже відповідальним.

Старший сержант поліції Руслан Черній служив разом із Владиславом: «Підрозділ спеціального призначення був мрією Влада, його способом життя. Владислав мав відмінну тактичну, вогневу та фізичну підготовку, був дуже прискіпливим до роботи, наполегливо тренувався і допомагав вдосконалюватися колегам».

Найбільшим захопленням поліцейського був спорт. Займаючись важкою атлетикою, неодноразово брав участь в різних змаганнях, а також активно залучав друзів і знайомих до здорового способу життя. Влад був інструктором з рукопашного бою, легко міг скласти програму тренувань, пильнував точність виконання вправ, завжди підтримував і підбадьорював.

Коли ворог здійснив повномасштабне вторгнення на українську землю, Владислав одним із перших висловив бажання боронити країну від російського ворога. У складі зведеного полку Національної поліції України «Сафарі» правоохоронець разом з побратимами по підрозділу виконував бойові завдання у Київській, Сумській, Харківській та Запорізькій областях. Там поліцейські спільно із військовослужбовцями ЗСУ та Нацгвардії щоденно залучалися до звільнення та зачищення територій від окупантів.

Перебуваючи у відрядженні, Владислав Кліщук брав участь в обстеженні деокупованих територій для виявлення незаконних збройних формувань, ворожих військових, їхніх посібників та їх роззброєння. Разом із колегами поліцейський відпрацьовував колишні опорні пункти противника, об’єкти інфраструктури та брав участь у фіксації злочинів російської армії.

Там, у суворих умовах жорстокої війни, по-особливому яскраво проявлялася чуйність Владислава. Правоохоронець не міг обділити гостинцями місцеву малечу, а також постійно дбав про безпритульних тварин.

«Влад ніколи не проходив повз дітей – завжди цікавився, чи у них все добре, чи потрібна допомога, які у них мрії та бажання… З крамниці він завжди виходив із солодощами для діток і з їжею для безпритульних собак і котів», – ділиться спогадами Руслан Черній.

Зі слів дружини Владислава Олени, розповідаючи про побачене на передовій, він зазначав, що насправді війна є набагато страшнішою, ніж показують в новинах:

«Ворог – жорстокий і безжальний, для нього немає нічого святого. Але ми не віддамо загарбникам жодного клаптика нашої української землі».

Однак, підступний ворог цинічно обірвав боротьбу Владислава за мир в Україні та її незалежність. У ніч на 22 травня 2022 року війська російської федерації завдали ракетного удару по місцю, де перебував Владислав Кліщук. Поранення, які отримав правоохоронець, виявилися несумісними із життям.

За трагічним збігом, саме 22 травня було датою знайомства подружжя Кліщуків. Цього року Владислав так і не встиг привітати кохану дружину з річницею. Для Олени він назавжди залишиться взірцем справжнього чоловіка: сильного, мужнього, надійного і водночас неймовірно ніжного та чуйного.

«Все буде добре, – запевняв Владислав дружину. – Нехай не сьогодні, але ми обов’язково переможемо!»

Вічна пам'ять і шана Герою!

Відділ комунікації поліції

 Чернівецької області