У них подібні голоси, зовнішність, хода, манера спілкування. У них відмінне почуття гумору. Вони виховані, толерантні, цікаві співрозмовники та професіонали своєї справи. А ще їх об’єднує спільна професія. Розповідаємо про братів-поліцейських Петра і Руслана Токарів. Старший з них працює 17 років в органах внутрішніх справ і наразі є заступником начальника Чернівецького відділу поліції. Молодший – в поліції 13 років і зараз заступник начальника слідчого відділу Вижницького відділення поліції.
Брати родом з Вижниччини. До них у їхній родині правоохоронців не було і могло б не бути, якби не захоплення старшого сина музикою. Підполковник поліції Петро Танасійович з посмішкою пригадує той день, коли обрав професію правоохоронця. «Точніше не я, а за мене це зробив «домашній консиліум». Я завжди любив музику і в юності підробляв, граючи на весіллях. Але батькові це не подобалося. І він порадив стати поліцейським. Я не сперечався і записався на юридичні курси правознавства у Чернівцях. Після їх закінчення я вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ на спеціальність «Правознавство». Так і розпочалася моя кар’єра правоохоронця, яка триває уже 17 років», – розповідає підполковник поліції.
Шлях від курсанта до підполковника поліції
Ще курсантом Петро Танасійович зарекомендував себе старанним та відповідальним хлопцем. Перфекціоніст за натурою, він не лише вчився на відмінно, а й почав успішно займатися гирьовим спортом.
Свою роботу розпочав у Сторожинецькому райвідділку. Каже, саме тоді здобув найцінніший досвід. Адже протягом пів року в прямому сенсі слова жив на роботі. Тому колеги завжди його залучали на усі виїзди та виклики. Це дозволило досконало вивчити специфіку регіону і людей. Однак довго тут працювати не довелося.
Правоохоронець за час служби встиг пропрацювати у п’ятьох територіальних підрозділах поліції. Нині займає посаду заступника начальника Чернівецького відділу поліції. Петро Танасійович зізнається, найбільшим показником для поліцейського є вдячність простих людей за надану допомогу. Чоловік зі свого досвіду пригадує найгучніші розкриті злочини. Десять років тому вдалося повернути чернівчанці велику суму грошей, які вона втратила через шахрайські дії буковинців. Тоді Петро Танасійович разом з колегами завдяки вигаданій легенді оперативно встановили та відшукали шахраїв.
"З поліцією нас пов’язало загострене почуття справедливості"
«У житті брат поставив переді мною досить високу планку в навчанні, спорті, кар’єрі. Я змалку рівнявся на нього та його успіхи. Тому про вибір професії не могло й бути мови», – каже Руслан Танасійович. Він на чотири роки пізніше закінчив той же навчальний заклад, що й старший брат і також за спеціальністю «Правознавство». Після його завершення почав працювати слідчим у Шевченківському райвідділку.
Пригадує своє перше добове чергування: «Було вбивство. Людина померла від нанесення 22-ох ножових поранень. Це був мій перший виїзд і на той момент я не був загартований до картини, яку побачив. У складі слідчо-оперативної групи мені довелося оглянути велику територію, де було скоєно злочин та збирати по крупицях чималу слідову базу. Завдяки злагодженим діям колег ми швидко розкрили вбивство. З тих пір я запам’ятав: слідство – це як математика. Тут найголовніше – точність. Адже істину формують дрібниці».
За 13 років служби Руслан Танасійович працював слідчим у різних районах області. Нині – заступник начальника слідчого відділу Вижницького відділення поліції. Каже, що у своїй роботі опирається виключно на набутий досвід і знання. Але без поради старшого брата не обходиться. До того ж спілкуватися їм доводиться більше на роботі. Інша справа, коли брати зустрічаються у батьківській хаті на Вижничччині. Саме тут вони абстрагуються від роботи.
«Не відсутність вільного часу, а відсутність часу взагалі є найбільшим недоліком роботи в поліції. Хоча попри це жодного разу не пожалкували, що обрали цю професію», – зізнаються брати.
Петро своїм хобі називає музику, Руслан – заняття спортом. На запитання, чим відрізняються між собою брати, Руслан відповідає, що він – нормальний, а старший брат – «бомбезний». Петро ж у свою чергу каже, що молодший брат повільніший і виваженіший. Але обоє стверджують: з поліцією їх пов’язало загострене почуття справедливості. І дякують за це своїм батькам, які для правоохоронців є беззаперечними авторитетами.
Відділ комунікації поліції Чернівецької області